Чому ми обрали Пулу для яхтової школи

Бо яхтинг в Пулі -цілий рік. Зима тут від +5 до +15. Кажуть, січень був +20. Немає затяжних дощів: вночі покапало — вранці сонце, або хоча б сухо.
Влітку буває гаряче, але цей півострів завжди дихає. Море продуває повітря. Його не стискає спека. Він не душить. Це не Спліт, де ми з Дмитром пару років тому тепловий удар в заторі отримали.
Ще одне важливе для мене — тут гори не нависають над головою.Колись, після року життя в Чорногорії, зрозуміла: я не людина гір.Тут вони десь на віддалі, м’які, на вершинах — старовинні містечка, внизу — виноградники. Вино, трюфелі, історія й краєвиди, від яких перехоплює подих. Вони заспокоюють, звільняють від зайвих думок і з’єднують із чимось вічним. Коли хочеться просто стояти й дивитись.
Місцеві — ввічливі, спокійні. Без надмірностей, але з гідністю і повагою. До себе й до інших. Люблять small talk. Багато хто здоровається і посміхається. І спорт тут — як щоденна рутина. Це подобається.
А море...О, море тут неперевершене. Воно — дія, а не декорація. Воно різне, від глибокого темно-синього до яскравого бірюзового. Тут спокійне, а за мисом – триметрова хвиля.Воно тече, грає, дихає, жартує, змінюється, сердиться і сміється.Тут живуть дельфіни. Не пропливають, а живуть. Мабуть, щось знають.І заходи сонця тут такі, що кожен раз кажеш собі, «ну все, досить вже, не може бути ТАК красиво».І от ми тут.Включились в роботу.ввиходимо в море, тестуємо нові формати — короткі прогулянки та тренування для всіх охочих. Без зайвих передумов, зібрались, сіли і вийшли. Було неймовірно.Погода балує сонцем.Ставимо вітрила.Стоямо за штурвалом.Зустрічаємо дельфінів. І все це робить день магічно-чарівним, наповнює енергією і надихає продовжувати.